Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 911/1766/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач),Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Буличов Г.О. - дов. від 13.09.12, відповідача: Горкуша В.В. - дов. від 14.01.14, скаржника: Серт О.В. - 02.09.14, Нагинайло В.В. - дов. від 29.07.14,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від26.08.14у справі№911/1766/14 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Граніт-Трейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"провизнання недійсним договору оренди

У судовому засіданні 02.10.14 оголошувалася перерва до 09.10.14.

Приватне підприємство "Граніт-Трейд" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про визнання недійсним договору оренди №20/2 від 20.01.12, укладеного між сторонами у справі. Позивач посилався на те, що спірний договір і акт приймання-передачі майна від 20.01.12 з боку відповідача підписаний неуповноваженою особою, а відтак такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Позов обґрунтований приписами статей 203, 204, 205, 207, 216, 236 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.14 (суддя Лилак Т.Д.) у позові відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю і недоведеністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.14. Товариство вважало, що оскаржуване судове рішення впливає на його права та інтереси, однак його не було залучено до участі у справі. При цьому скаржник посилався на те, що укладений між сторонами оспорюваний договір, за яким ТОВ "Технополіс-1" передав ПП "Граніт-Трейд" в оренду частину нежитлової будівлі у м. Києві на вул. Велика Кільцева,4, зачіпає його права як особи до якої перейшло, окрім іншого, право вимоги сплати неустойки за неповернення цього майна (з 26.10.10 до 30.11.12). Таке право вимоги він набув на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від №1 від 30.11.12. Товариство наголошує на тому, що ТОВ "Технополіс-1" не було власником зазначеного приміщення, а тому не могло передавати його в оренду ПП "Граніт-Трейд".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.14 (судді: Жук Г.А., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.14 у цій справі. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що даний спір не стосується прав та обов'язків скаржника. Ухвала обґрунтована приписами статей 80, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.08.14 та рішення Господарського суду Київської області від 26.06.14, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. На думку скаржника, судами порушені приписи статей 319-321, 614 Цивільного кодексу України, статей 43, 34, 43, 65, 107 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що оскаржувані рішення стосуються його прав та обов'язків, проте його не було залучено до участі у справі. Він зазначає, що оспорюваний договір зачіпає його права як особи до якої перейшло право вимоги сплати заборгованості за передане в оренду нежитлове приміщення за договором від 03.12.07, пені, інфляційних втрат, річних, а також неустойки за неповернення цього майна за час користування ним. Водночас, скаржник наголошує на тому, що власником спірного приміщення є ТОВ "Боедем"; що він є учасником ТОВ "Боедем" з часткою у розмірі 50% статутного капіталу; що у ТОВ "Технополіс-1" відсутнє право здачі приміщення в оренду.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін ухвалу суду апеляційної інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Граніт-Трейд" заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про визнання недійсним договору оренди №20/2 від 20.01.12, укладеного між сторонами у справі. У задоволенні цього позову місцевий господарський суд відмовив. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" в порядку приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого господарського суду, вважаючи його таким, що стосується його прав та обов'язків. Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП", апеляційний господарський суд виходив з того, що рішення Господарського суду Київської області від 26.06.14 не стосується прав та обов'язків скаржника, а відтак відсутні підстави для перегляду судового рішення. Відповідно до приписів пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Зазначена конституційна норма конкретизована в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. За приписами статей 103, 104цього ж Кодексу апеляційна інстанція скасовує рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм, як прийняття рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. У розумінні приписів наведених норм умовою задоволення апеляційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі, шляхом скасування рішення є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд розглядає та вирішує спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.14 відмовлено у визнанні недійсним договору оренди нежитлового приміщення №20/2 від 20.01.12, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" і Приватним підприємством "Граніт-Трейд". Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП", обґрунтовуючи необхідність залучення його до участі у справі, вказувало на те, що вказане рішення місцевого господарського суду було ухвалене без його участі та воно зачіпає його права і обов'язки. Скаржник зауважував на тому, що за договором оренди №03-12/07-1 від 03.12.07 ТОВ "Боедем" передало в оренду ТОВ "Технополіс-1" частину нежитлової будівлі у м. Києві на вул. Велика Кільцева,4; що ТОВ "Технополіс-1" свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконувало, орендну плату у повному обсязі не сплачувало, орендоване майно після припинення дії договору власникові не повернуло. При цьому, право вимоги за цим договором (зокрема, сплати заборгованості, пені, інфляційних втрат, річних та неустойки за неповернення цього майна за час користування ним) було набуто скаржником (ТОВ "МАКВІС ГРУП") на підставі договору цесії від №1 від 30.11.12. Між тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" спірне приміщення власникові не повернуло та передало його в оренду Приватному підприємству "Граніт-Трейд" за договором оренди №20/2 від 20.01.12. Тобто оспорюваним договором порушені права скаржника. Отже, як убачається з матеріалів справи, рішення місцевого господарського суду, прийняте у цій справі, стосується прав та обов'язків скаржника незалученого до участі у справі, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції. За приписами статті 11110 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою для скасування судового рішення є прийняття господарськими судами рішення, постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі. З огляду на викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, із скеруванням справи до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.08.14 у справі №911/1766/14 скасувати. Справу скерувати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець